Подання податкових декларацій щодо туристичного збору — Citytax

З 2013 року міський податок у Бремені та Бремерхафені централізовано адмініструється магістратом міста Бремерхафен.

До 31.03.2024 року оподатковуються всі платні приватні ночівлі у закладах розміщення. З 01.04.2024 року скасовано звільнення від податку для ночівлі, пов’язаних із службовими поїздками. Отже, з 1 квітня 2024 року платне проживання у зв’язку зі службовими поїздками, так само як і приватне платне проживання, підлягатиме оподаткуванню.

На своїх засіданнях 18.06.2025 та 19.06.2025 Бременський
парламент (Landtag) ухвалив у першому та другому читаннях закон про внесення змін до Бременського закону про стягнення туристичного збору («Citytax») (посилання на протокол ухвали ви знайдете в розділі «Додаткова інформація»). Окрім розширення обов’язку подання звітності, закон передбачає підвищення ставки податку з 5 відсотків до 5,5 відсотків. Підвищення ставки податку застосовується до платних ночівель у закладах розміщення на території землі Бремен з 1 січня 2026 року.

Вимоги

(Набирає чинності з 1 квітня 2024 року)

Заклад розміщення надає своїм гостям послуги з проживання за плату.

З 1 липня 2018 року, відповідно до § 2 абз. 1 Закону про туристичний податок (TourAbgG), базою оподаткування є сума, яку гість сплачує за проживання без урахування податку на додану вартість та вартості інших послуг (плата за проживання). Ставка податку наразі становить 5 відсотків, а з 01.01.2026 — 5,5 відсотка від плати за проживання. Проживання, за яке не стягується плата, не підлягає оподаткуванню. Авансовий внесок, який підлягає сплаті під час бронювання проживання відповідно до відповідних загальних умов угоди, є складовою частиною плати за проживання і, отже, має враховуватися при визначенні бази оподаткування. Якщо підприємству, що надає послуги розміщення, невідома сума плати за проживання, сплачена гостем, то при розрахунку плати за проживання слід брати за основу ціну за аналогічний номер, зазначену у переліку відповідно до § 13, абзац 3, речення 1 Положення про вказівку цін. Якщо відсутній обов’язок вивішування цін відповідно до § 13, абзац 3, речення 1 Постанови про вказівку цін, то при розрахунку слід брати за основу звичайну ціну за аналогічний номер у закладі розміщення.